У той час як Україна вступає в четверту зиму війни, її енергетична інфраструктура продовжує бути мішенню для російських атак. Українська газова та електроенергетична інфраструктура залишаються вразливими, а кількість ракет і безпілотників, що вражають критично важливі об'єкти та трубопроводи, зростає. До того ж постійний виклик для української системи протиповітряної оборони та засобів пасивного захисту становить удосконалення тактики й технологій ворога.

Енергетична безпека має центральне значення для загальної безпеки України. Першорядним завданням є збереження доступу українських громадян до теплопостачання та електроенергії, особливо в холодні зимові місяці. Хоча Україна досягла серйозних успіхів у відновленні та зміцненні життєстійкості своєї енергосистеми протягом весни та літа, становище залишається ненадійним, і ризик значних перебоїв та широкомасштабної дестабілізації зберігається, особливо якщо росія ще більше посилить цілеспрямовані удари або температура в найближчі місяці опуститься нижче, ніж очікується.

Наведений тут аналіз спирається на доповідь МЕА Енергетична безпека України та прийдешня зима, що була опублікована у вересні 2024 року. У ньому міститься оновлена інформація про останні події та зміни за період до жовтня 2025 року та пропонуються ключові заходи, які можуть ужити Україна та її партнери для усунення нагальних вразливостей енергетичної безпеки цієї зими та сприяння довгостроковій стійкості енергетичної системи.

З кінця минулого опалювального сезону Україна активно працювала над відновленням пошкодженої енергетичної інфраструктури, одночасно додаючи нові потужності розподіленої генерації та нарощуючи місткість систем накопичення електроенергії.

До 2022 року розмір керованої потужності генерації електроенергії України становив близько 38 гігаватів (ГВт). Втрати в перший рік війни через окупацію, руйнування та/або пошкодження сягали 19 ГВт, а після додаткових концентрованих атак навесні 2024 року генерувальні потужності знизилися до 12 ГВт. Напередодні зими 2024-2025 років Україна змогла відновити 3 ГВт електрогенерації й протягом минулого року вона продовжувала ремонтувати пошкоджені та вводити нові потужності.

Електроенергетичний мікс України зберігає високу залежність від трьох діючих АЕС, що розташовані на заході та в центрі України й разом забезпечують 50 % (або 7,7 ГВт) потужності з виробництва електроенергії в країні.

На енергетичну безпеку України продовжує позитивно впливати з'єднання української енергосистеми з європейською мережею після їх синхронізації в березні 2022 року. Ця інтеграція виявилася життєво важливою, оскільки дає змогу імпортувати електроенергію в періоди пікового споживання, а також експортувати її, що допомагає стабілізувати українську електромережу й отримувати дохід, коли внутрішнє виробництво є достатнім. У 2024 році Україна імпортувала рекордні 4436 гігават-годин (ГВт·год) електричної енергії, що відображає значний масштаб пошкоджень, яких зазнала національна система генерації електроенергії. У перші дев'ять місяців 2025 року обсяги імпорту знижувалися тією мірою, як відбувалося поступове відновлення потужностей генерації, і в період із червня до вересня Україна стала чистим експортером електроенергії та лише у вересні передала за кордон 635 ГВт — найбільший місячний обсяг експорту від початку повномасштабного вторгнення. Однак ця тенденція починає змінюватися зі зростанням кількості та інтенсивності російських ударів, і протягом більшої частини жовтня Україна все більше покладалася на імпорт.

Протягом останнього року було досягнуто прогресу в розширенні пропускної спроможності міждержавних перетинів для торгівлі електричною енергією. Починаючи з грудня 2024 року гарантована потужність для імпорту електроенергії була встановлена на рівні 2,1 ГВт у зимові місяці та 1,7 ГВт — у літні, тоді як потужність для експорту була збільшена з 550 до 650 МВт. Доступна для торгівлі потужність нині обчислюється щотижня шістьма регіональними операторами систем передачі, що забезпечує більшу гнучкість у реагуванні на умови та стан системи, а також дає змогу максимально збільшувати доступну потужність. Водночас подальше розширення залишається обмеженим через перевантаження енергомереж як в Україні, так і в сусідніх країнах ЄС. Окрім того, є ризик, що міжсистемні з'єднання не зможуть забезпечити електроенергією тих, кому вона найбільше потрібна, оскільки російські атаки на енергетичну інфраструктуру все більше відокремлюють добре забезпечені енергією західні регіони України від ближчих до фронту східних, у яких часто виникає дефіцит.

За останній рік Україні також вдалося значно збільшити потужності для зберігання енергії. ДТЕК, найбільша приватна енергокомпанія України, у вересні 2025 року відкрила перший у країні комплекс систем зберігання енергії потужністю 200 мегаватів (МВт), що здатна накопичувати 400 мегават-годин (МВт·год) електроенергії. У комплекс входять шість об'єктів у різних частинах країни, які разом можуть забезпечувати електроенергією 600 тисяч домівок упродовж двох годин, що посилить безпеку електропостачання та поліпшить можливості для балансування системи. Просуваються вперед і проєкти з вітрової генерації; нині ведеться будівництво нових об'єктів загальною потужністю понад 700 МВт, включно з другою чергою Тилігульської вітрової електростанції ДТЕК на узбережжі Чорного моря потужністю майже 400 МВт, введення якої в експлуатацію заплановане на кінець 2026 року.

Перед початком жовтня 2025 року Міністерство енергетики України передбачало, що до опалювального сезону буде доступно 17,6 ГВт потужності електрогенерації. Взимку 2023-2024 років пікове навантаження сягало 18 ГВт, а під час опалювального сезону 2024-2025 років споживання електроенергії знизилося до 16,5 ГВт, що було спричинено, головним чином, помірнішими температурами. Водночас, якщо зима буде холоднішою ніж зазвичай, споживання може зрости до 18 ГВт і більше.

Окрім того, ситуація постійно змінюється, оскільки росія продовжує атакувати енергетичну інфраструктуру, попри призупинення таких ударів навесні. За повідомленнями Міністерства енергетики, з березня по вересень 2025 року через російську агресію сталося 3100 перебоїв у роботі електроенергетичної системи України.

Віднедавна атаки активізувалися відповідно до сезонної закономірності, що усталилася за час війни. 7-8 вересня 2025 року росія здійснила найбільшу повітряну атаку проти України з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, яка мала значні наслідки для енергетичної інфраструктури. Під час тієї атаки 19 дронів серйозно пошкодили нещодавно відновлену Трипільську теплову електростанцію, яка вже була зруйнована навесні 2024 року. Протягом вересня росія продовжувала посилювати свою кампанію з використання безпілотників проти енергетичної інфраструктури, застосувавши майже 6900 дронів, що значно перевищує масштаби атак 2024 року. 10 жовтня 2025 року відбувся черговий масований удар по енергетичній інфраструктурі в різних регіонах України, унаслідок якого були серйозно пошкоджені кілька теплових електростанцій у Києві й 800 000 мешканців міста залишилися без електроенергії.

Природний газ відіграє суттєву роль у забезпеченні постачання теплової та електричної енергії в Україні, а газові електростанції є важливим джерелом гнучкості для енергосистеми. Подібно до електроенергетичного сектору, газова інфраструктура теж зазнала сильних пошкоджень унаслідок ракетних і дронових атак.

На початку 2025 року газова галузь України піддавалася серйозним атакам, що призвело до втрати 40 % видобутку, тимчасових зупинок підприємств і потреби в збільшенні імпорту газу для задоволення попиту під час прийдешнього опалювального сезону. Рівень запасів уже був низьким порівняно з минулими роками (у квітні 2025 року він був на 80 % нижчим, ніж у 2024 році). Напередодні літа, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оголосила про ціль накопичити у сховищах 13,2 млрд кубометрів газу у 2025 році. Це перевищувало обсяги зберігання 2024 року (12,8 млрд м3) і означало, що потреба в імпорті становитиме щонайменше 4,6 млрд м3 газу.

З квітня по вересень 2025 року сумарний обсяг закачування газу у сховища збільшився на 70 %. Завдячуючи такому істотному зростанню, станом на 16 жовтня 2025 року наповненість сховищ (включно з буферним газом) була дуже близькою до цільового показника і становила 13 млрд м3.  Більша частина обсягів надійшла з Угорщини, Польщі та Словаччини, але Україна також почала шукати можливості імпортувати скраплений природний газ (СПГ) зі США як іще одну альтернативу. До вересня через Литву та Польщу було поставлено близько 400 млн кубічних метрів американського СПГ, і до кінця 2025 року плануються додаткові поставки.

Для закупівлі цього газу Україні довелося покладатися на позики та гранти, зокрема на кредит Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) у розмірі 500 мільйонів євро під гарантію Європейської Комісії, позику Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) на 300 мільйонів євро, і грант на 83 мільйони євро від Норвегії.

Україна змогла використати весну і літо як можливість для повного відновлення обсягів видобутку, проте 3-4 жовтня 2025 року росія здійснила свою найбільшу атаку на газову інфраструктуру України з початку повномасштабного вторгнення, завдавши серйозної шкоди видобувальним об'єктам Харківської та Полтавської областей. За даними урядових джерел, унаслідок цієї атаки наразі виведені з ладу майже 60 % газовидобувальних потужностей. У результаті іншої атаки 16 жовтня були додатково пошкоджені об'єкти газовидобутку на сході України та газопереробний завод. Нафтогазу вдалося швидко одержати кредит від Ощадбанку на 62 мільйони євро для подальшого імпорту газу і зараз він веде переговори з ЄБРР та іншими організаціями про надання додаткових позик і грантів. Однак, якщо росія продовжить атакувати газовидобувну інфраструктуру з такою ж інтенсивністю, Україна, можливо, буде змушена збільшити свою залежність від імпорту, адже до березня 2026 року їй буде потрібно одержати додаткові 4,4 млрд кубічних метрів газу, щоб пройти нинішній опалювальний сезон. Якщо температура взимку буде нижчою, ніж очікується, дефіцит газу збільшиться ще сильніше.

Тим часом сектор централізованого теплопостачання в Україні, який великою мірою покладається на використання природного газу для нагріву води, теж залишається однією з основних цілей. До кінця 2024 року були атаковані щонайменше 18 теплоелектроцентралей, понад 800 котелень і 354 кілометри теплотрас. З наближенням нового опалювального сезону росія почала завдавати ударів по менших теплоелектростанціях (ТЕС) і теплоелектроцентралях у прифронтових районах.