Від ферм до палива: потенціал українського біометану для енергетичної безпеки та декарбонізації Європи

У 2025 році Україна вперше експортувала біометан до Європейського Союзу (ЄС). Ця подія відкриває можливість для масштабування вітчизняного виробництва газу з низьким рівнем викидів вуглецю. Україна володіє найбільшими в Європі сільськогосподарськими угіддями й має ресурсний потенціал для того, щоб стати одним із провідних виробників біометану на континенті, постачаючи його як на внутрішній ринок, так і в ЄС за допомогою вже наявної трубопровідної інфраструктури. 

Перше експортне постачання біометану припало на критичний момент: повторювані удари Росії по українській енергетичній інфраструктурі оприявнили вразливість централізованого енергопостачання. І хоча для біометану використовується та сама інфраструктура розподілу і транспортування, що й для природного газу, його виробництву властива більша децентралізованість, ніж внутрішньому видобутку останнього, що знижує ризики від збоїв, які можуть впливати на окремі виробничі майданчики. Біогаз і біометан також можна використовувати для місцевого виробництва електричної та теплової енергії. Крім того, нинішній конфлікт на Близькому Сході продовжує спричиняти коливання цін на імпортний природний газ. У цьому контексті країнам із механізмами підтримки на основі тарифів і премій для біометану, як-от Франція, Данія або Італія, вдалося відносно успішно захистити ціни на біометан від нещодавніх стрибків цін на природний газ, зокрема й під час енергетичної кризи 2022 року. 

Розширення виробництва біометану може допомогти підвищити стійкість енергопостачання під час війни, а також сприяти переходу на більш диверсифіковану й стійку енергосистему в довгостроковій перспективі. Однак реалізація біометанового потенціалу України залежатиме не так від наявності сировинної бази, як від подолання регулятивних, інфраструктурних і ринкових бар'єрів.

Наявні в Україні 33 мільйони гектарів сільськогосподарських земель забезпечують доступ до значних обсягів сировини, яка охоплює відходи й залишки сільського господарства, покривні культури, побічні продукти агропромислового виробництва та органічні тверді побутові відходи. За оцінкою МЕА, потенціал України в галузі біогазового та біометанового виробництва лише з використанням відходів і залишків сягає 11,6 мільярда кубічних метрів еквівалента на рік, що робить її європейським лідером за наявною сировинною базою. 

Біометанова галузь України має ще одну перевагу, крім доступності сировини, — добре розвинену газову інфраструктуру. Її велика газова мережа з'єднує захід і південь країни з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією через Молдову й має сукупну вихідну пропускну спроможність близько 140 млрд куб. м природного газу на рік. Україна також має найбільші в Європі підземні сховища газу загальною потужністю 31 млрд куб. м. Газосховища розташовані здебільшого в західній частині країни, далеко від лінії фронту, і їх можна було б використовувати також і для зберігання біометану разом із природним газом. Сукупно ця інфраструктура створює міцний фундамент для масштабування біометанового виробництва й відкриття нових джерел доходу в міру зростання попиту на відновлювані гази в Європі. 

Український біогазовий сектор постійно розширюється з початку свого формування у 2015 році. Станом на середину 2025 року працювали 85 станцій із сукупною встановленою електричною потужністю 140 МВт (ел.), включно з установками на полігонному газі потужністю близько 33 МВт (ел.). Ці цифри відповідають видобутку біогазу обсягом у діапазоні 260–300 млн куб. м на рік. На сьогодні більша частина виробленого біогазу використовується для електро- і теплогенерації. 

Поряд із цим починає формуватися виробництво біометану. Перший український біометановий завод закачав газ у національну газотранспортну мережу у 2023 році, зробивши тим самим початковий, але важливий крок уперед. Біогаз зазвичай спалюють на місці, щоб виробити електроенергію і тепло, але його можна також очистити, перетворивши на біометан, який має такі самі властивості, що й природний газ. Таким чином, він є сумісним із наявними газотранспортними мережами та обладнанням для природного газу, розширюється сфера його застосування, і з'являється можливість його транспортувати й продавати за кордон наявними трубопроводами. 

У лютому 2025 року відбулася визначна подія: Україна вперше експортувала біометан до ЄС. А окрім того, восени 2025 року відбулася перша поставка скрапленого біометану (біо-СПГ) з України до Німеччини автодорожнім транспортом. 

Станом на березень 2026 року в Україні працювало сім заводів з виробництва біометану зі встановленою потужністю 111 млн куб. м на рік, що дорівнює приблизно 0,5 % обсягу споживання газу в Україні. Ця частка є незначною відносно внутрішньої потреби в газі, але нинішній масштаб виробництва в Україні співмірний з ранніми комерційними етапами розвитку біометанової галузі в країнах Європи, як-от, наприклад, у Данії, де обсяги виробництва біометану не перевищували 0,2 млрд куб. м на рік, поки у 2010-х роках не відбулося швидке нарощування виробництва — аж до 1 млрд куб. м на сьогодні. Крім того, у 2026 році в Україні заплановано ввести в експлуатацію п'ять нових заводів із сумарною встановленою потужністю 20 млн куб. м на рік, що ще більше розширить обсяги виробництва й сигналізуватиме про зсув від пілотного впровадження до раннього розширення ринку. 

Біометан може мати безпосередній вплив на зміцнення енергетичної безпеки України завдяки диверсифікації постачання та зниженню залежності від імпортованого природного газу. Цей аспект набуває дедалі більшої ваги з огляду на постійні удари Росії по енергетичній інфраструктурі України, які у 2025 році тимчасово вивели з ладу близько 60 % газовидобувних потужностей України й призвели до посилення залежності від імпорту. Попри те, що транспортування та розподіл біометану відбувається звичайною газотранспортною мережею, його виробництво за своєю суттю є децентралізованим і здійснюється відносно невеликими, географічно розподіленими заводами, які менше зазнають впливу масштабних збоїв у системі. Таким чином, розширення виробництва біометану може посилити стійкість енергосистеми України, забезпечити неперервність постачання під час війни, а також сприяти переходу до більш диверсифікованої та стійкої енергосистеми в довгостроковій перспективі. 

Окрім енергетичної безпеки, розвиток біометанового сектору сприяє досягненню цілей України й допомагає їй просуватися на шляху до членства в ЄС. Як прямий замінник природного газу біометан може допомогти зменшити викиди в галузях, які важко електрифікувати, як-от транспорт і промисловість. Для енергоємних галузей, таких як сталеливарна, значення біометану навіть виходить за межі України: виробництво з нижчим рівнем викидів поліпшує конкурентоспроможність на європейському ринку за новим механізмом вуглецевого коригування імпорту (CBAM). 

З огляду на тісний зв'язок із сільським господарством, масштабування виробництва біометану може принести навіть ширші вигоди, наприклад сприяти економічному розвитку сільських територій, створювати робочі місця, покращити поводження з відходами та призвести до появи нових ринків для органічних добрив, отриманих із дигестату. Досить потужна внутрішня виробнича база України надає ще одну перевагу, оскільки приблизно половина обладнання для нових заводів — місцевого виробництва. 

Подвійний виклик Європейського Союзу щодо зміцнення енергетичної безпеки з одночасним зниженням рівня викидів набув лише більшої нагальності у світлі нещодавніх порушень постачання. Запланована поступова відмова від російського газу зробила потребу в диверсифікації джерел постачання та розширенні внутрішнього виробництва чистої енергії ще більш невідкладною. 

ЄС визначив біометан ключовим елементом своєї стратегії енергетичного переходу. Згідно з планом REPowerEU 2022 року ЄС прагне збільшити його виробництво з приблизно 5 млрд куб. м у 2025 році до 35 млрд куб. м у 2030 році. Однак нещодавні прогнози МЕА свідчать про те, що сукупний обсяг виробництва біогазу та біометану може сягнути лише 26 млрд куб. м до вказаної дати, що вказує на потенційну прогалину в постачанні. Ця недостача підкреслює стратегічну цінність надійних зовнішніх постачальників. Зовсім нещодавно, у квітні 2026 року, Європейська Комісія презентувала пакет ініціатив AccelerateEU, у якому підкреслюється політичний пріоритет чистих енергоносіїв, включно з біогазами, для забезпечення громадян ЄС недорогою та надійною енергією у відповідь на посилення геополітичної напруженості й побоювання щодо енергетичної стійкості ЄС та його імпортозалежності. 

Високий попит у ЄС, особливо на таких ринках, як німецький, посилає привабливі цінові сигнали українським виробникам. За розрахунками, українське виробництво біометану має прибутковість на рівні 800–900 євро за тисячу кубічних метрів (тис. куб. м) за вартості виробництва приблизно 650 євро за тис. куб. м, при тому що внутрішні ціни на природний газ становили близько 382 євро за тис. куб. м до початку конфлікту на Близькому Сході. Натомість на деяких європейських ринках біометану пропонуються ціни до 1000 євро за тис. куб. м газу, що робить експорт особливо привабливим. За даними Біоенергетичної асоціації України UABIO, приблизно половина майбутніх обсягів виробництва могла б задовольняти внутрішній попит, а решта направлялася б на експорт. Залежно від нормативної бази та наявних механізмів підтримки частка експорту може бути навіть більшою з огляду на вищу дохідність експортних ринків.

Затверджена у квітні 2026 року Українська програма розгортання виробництва біометану ставить амбітні цілі: виробництво 1 млрд куб. м біометану на рік до 2030 року і 2,1 млрд куб. м на рік до 2035 року, спираючись на попередній Національний план з енергетики та клімату (НПЕК) та Національний план дій з відновлюваної енергетики, затверджений у 2024 році. НПЕК також містить прогнози щодо опалення та охолодження за рахунок біогазу, виробництва електроенергії з біогазу та біометану, а також використання біометану в секторі транспорту. Разом ці прогнозні розрахунки відповідають еквіваленту додаткових 2 млрд куб. м біогазу до 2030 року на додачу до передбаченої цілі в 1 млрд куб. м. Хоча очікується, що розширення виробництва біометану пришвидшуватиметься, біогаз, дешевше паливо, яке можна споживати безпосередньо на місці, і надалі становитиме значну частку в постачанні відновлюваних газів у країні. 

Разом із тим, декілька чинників і далі стримують зростання біометанового сектору. Наразі біометану важко конкурувати на ринку природного газу, якому притаманне значне використання субсидій, коли домогосподарства та теплопостачальні підприємства сплачують лише близько однієї третини від ринкових цін. Механізми підтримки, що відображали б екологічні переваги біометану, теж залишаються слабкими. До прикладу, український податок на викиди CO2 дуже низький — приблизно 30 грн/т CO2 або 0,6 євро/т CO2, а до біометану досі застосовується податок на викиди від викопного палива, попри те що він є органічним паливом. У таких країнах як Швеція, Німеччина та Велика Британія застосовується інший підхід. 

Додаткові виклики створюють інфраструктурні й технічні обмеження, зокрема необхідність модернізації та адаптації інфраструктури наявної газотранспортної мережі, дотримання стандартів якості газу та координації з операторами системи з метою інтеграції біометану в мережу. Крім того, ризики, пов'язані з війною, продовжують негативно впливати на довіру як національних, так і закордонних інвесторів.

Корисним орієнтиром може послужити досвід України з відновлюваною електроенергією. Механізми підтримки, передбачені Законом України «Про альтернативні джерела енергії», у поєднанні з конкурентними торгами сприяли впровадженню електрогенерації за рахунок біогазу. Подібна стабільна та прозора нормативно-правова база для сфери біометану могла б прискорити інвестиції, знизити ризики й підтримати подальшу інтеграцію з енергетичними ринками Європи. 

Доступ до експортних ринків ЄС є особливо важливим для формування сигналів попиту та залучення інвестицій, і Україна здійснила конкретні кроки в цьому напрямку. Серед цих кроків можна назвати дозвіл на експорт біометану з одночасним збереженням ширшої заборони на експорт українського газу, яка була введена після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, а також низку заохочувальних заходів для проєктів із виробництва біометану, вартість яких перевищувала 12 млн євро, що були впроваджені з 2023 року й передбачали звільнення від оподаткування, ввізного мита, пільги на нове обладнання, переважні права на землекористування та компенсацію витрат на підключення до мережі. Ще одним важливим досягненням став запуск національного реєстру біометану в лютому 2026 року відповідно до вимог ЄС щодо сталого розвитку, сертифікації та відстеження, який відбувся після підписання у 2023 році меморандуму про взаєморозуміння між Україною та ЄС. Реєстр уможливлює надання, передачу та скасування сертифікатів, запобігання подвійному обліку та закладає фундамент для майбутньої операційної сумісності з Базою даних Європейського Союзу (UDB). Нещодавнє затвердження Програми розвитку виробництва біометану на період до 2035 року та операційного плану заходів з її виконання є важливим кроком у встановленні короткострокових і середньострокових цілей у сфері виробництва біометану, що підкріплені інституційною координацією та чіткою стратегією впровадження. 

Україна може реалізувати свій потенціал у галузі біометану за допомогою чіткої та сталої нормативної бази, яка знизить інвестиційні ризики, сформує внутрішній попит і сприятиме інтеграції з європейськими ринками, і серед ключових пріоритетів якої мають бути: 

1. Забезпечення реалізації чіткої довгострокової стратегії та системи управління 

Спираючись на затверджену українську Програму розвитку виробництва біометану на період до 2035 року, забезпечити ефективну реалізацію за допомогою чіткого управління та координації з одночасним продовженням цієї стратегії шляхом постановки цілей на період після 2035 року, які мають бути узгоджені з цілями ЄС у сфері клімату. 

2. Забезпечення цільової фінансової підтримки та зниження інвестиційних ризиків 

Розглянути можливість запровадження стимулів для виробництва, таких як премії за постачання електроенергії або договори на різницю цін, капітальні гранти, пільгове фінансування та інструменти розподілу ризиків, продовжуючи при цьому залучати міжнародне фінансування. 

3. Уможливлення інтеграції інфраструктури та доступу до ринку ЄС 

Спростити дозвільні процедури та процедури підключення до мережі, здійснити модернізацію газотранспортних мереж, продовжувати узгодження внутрішніх стандартів сталого розвитку з європейськими, усунути решту перешкод для експорту.